Шухевич Володимир Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Шухевич
Народився 15 березня 1849(1849-03-15)
Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область
Помер 10 квітня 1915(1915-04-10) (66 років)
Львів, Львівська губернія, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, Російська імперія
Країна  Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист
Alma mater Львівський університет
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Батько Шухевич Осип
У шлюбі з Шухевич Герміна Максимівна
Діти Старосольська Дарія Володимирівна і Шухевич Тарас Володимирович[d]
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Володи́мир О́сипович Шухе́вич (псевдонім і криптоніми — Шумило, В. Ш.; 15 березня 1849, Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область — 10 квітня 1915, Львів) — український громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист, дійсний член НТШ. Дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Львівський університет. З 1876 року вчитель середніх шкіл у Львові. Ініціатор створення та один з керівників багатьох громадських установ у Львові, зокрема товариства «Просвіта», «Руського (Українського) Педагогічного Товариства», засновник товариств «Руська (Українська) Бесіда» (його голова 1895—1910), «Боян» (1891) і Музичного Товариства ім. Лисенка (1903—1915), для якого збудував будинок.

Засновник і редактор (1890—1895) дитячого журналу «Дзвінок», автор і видавець дитячих книг і читанок, редактор газети «Учитель», (1893—1895), співробітник «Зорі», «Дїла», «Руської читанки» та ін. Спільно з Анатолем Вахнянином заснував Союз співацьких і музичних товариств.

Збирав (разом із графом Володимиром Дідушицьким і директором Людвіком Вежбицьким) етнографічні матеріали і мистецькі предмети домашнього промислу на Гуцульщині. Вислідом його студій є цінна 5-томова праця «Гуцульщина»[1][2][3] (Львів: НТШ, 1897—1908) і 4 томи польською мовою (видання Музею ім. Дідушицьких (1902—1908), в якій Шухевич влаштував природничо-етнографічний відділ і був його кустошем.

Чимало зробив для поширення української культури за кордоном: організував подорож хору «Боян» на виступ до Праги (1891) і приїзд чеських соколів до Львова (1892); крім того, влаштував етнографічний похід на Високому замку (1887, з нагоди приїзду архікнязя Рудольфа) й етнографічний відділ на Галицькі крайовій виставі у Львові (1894). Свою етнографічну збірку з Гуцульщини передав Національному Музеєві у Львові.

Був серед засновників коломийського об'єднання промисловців «Гуцульська спілка» (1885)[4], член австрійського товариства народознавства (з 1901) і Чеського етнографічного товариства (з 1903).

Основні праці[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Шухевичі

Донька Ірина Софія (1881—1934) стала дружиною д-ра Теодора Рожанковського. Оскільки вона була родичкою чоловіка, довелось отримати дозвіл на шлюб Святішого Престолу в Римі[5].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Названо вулиці:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Володимир Шухевич — Гуцульщина (1899). Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  2. Гуцульщина. Перша і друга частини. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  3. Гуцульщина. Написав проф. Володимир Шухевич. П'ята часть // Електронна бібліотека «Культура України». Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  4. Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 44, кн. 2. — С. 62.
  5. Ігор Мельник. Перший комендант УСС. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918[недоступне посилання з грудня 2019]. — Wien, 1918. — S. 183.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]